Чужина,розкинула крила,
Як птаха зваблива...
Багато охочих старались піймать твої крила,
Злетіти з тобою в ті мрії,куди ти манила...
Спішили зловити чужини розкішнії крила,
Блискучим,зеленим пером, що так щиро манила.
Спішили,обжиті роками місця залишали,
У розпачі сльози батьки їм у слід витирали.
Гонимі,як вітром,бажанням серця ти обрала,
Над ними,немов хижий коршун,кружляла.
Та злого у тобі нічого вони не вбачали,
Із радістю в серці до тебе вони прямували.
Чужина...Гонимі за кращим бажанням,
Наповнились душі болючим скитанням.
Досхочу напились гіркої розлуки,
В мозолях грубіли натрудженні руки.
Чужина...Батьками залишені діти,
Вянуть в їхніх серденьках довіра і віра,як квіти.
Чужина...До болю підрізані крила,
Не одно ти мрій і бажань всіх лишила.
Хто скаже ту правду,що ниє до нині,
Як сум огортає думками в далекій чужині?
В далеких країнах, в скитаннях,змудрілі родини,
Слова повторяють у смутку щоднини.
Не можна забути той край, де мати тебе народила,
Забути, як квітне і пахне весною калина.
Не можна забути вечірню молитву з батьками,
Так хочеться,хоч би на мить,пробігтись курними шляхами.
Хоч за життя, землі самої край ти осягнеш,
Від долі,ти, своєї нiкуди не утечеш.
Згодися там,де Бог тебе посіяв,
Що б ти себе бажаннями порожними не обнадіяв.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
