Свет в окошке горит не спеша .
Я сижу у окна молчу .
Но куда-то стремится душа .
В небеса , в небеса , в небеса .
Там так прекрасно и легко .
Там боли нет и слез .
И я задумалась тогда .
Задумалась всерьёз .
Что только Бог мне может дать .
Покой , любовь и сон .
И только Он всё может дать .
Лишь ОН , лишь ОН ,лишь Он.
Спасение .
Сколько в мире скорбей .
Сколько в мире тревог .
Сколько в мире людей.
Живут без Тебя мой Бог.
И не знают они, что спасение есть.
В Твоём имени святой Иисус.
Дорогие друзья, приходите скорей.
Он вам руки свои протянул.
И течет Его кровь, из ран от гвоздей.
Вы идите к Нему быстрей.
Только Он вам поможет.
Иисус любит всех нас.
На кресте Он висел всех любя.
Он простит и омоет все ваши Грехи.
Свою жизнь, Он отдал за тебя.
Так иди ж , иди.
Дорогой человек.
И смирись перед Ним ты сейчас.
Все Ему расскажи.
И покайся скорей.
И Он примет тебя в сей же час.
И ты сразу поймёшь.
Как легко тебе жить. И вся тяжесть грехов уйдёт.
Иисус будет с тобой, не оставит тебя.
И на помощь всегда придет .
Валентина Яковлева,
Приморско-Ахтарск, Россия, краснодарский край ул.горшковой 63, кв.86. Индекс 353860
Верующая в Христа распятого на третий день воскресшего и вновь грядущего e-mail автора:Mamuka1-82@mail.ru
Прочитано 5653 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
